Інформація для батьків
Шановні батьки!
Діти – це ваше майбутнє!
На канікулах у ваших дітей буде багато вільного часу, вони будуть відпочивати, гуляти з друзями на подвір'ї, але слід пам'ятати, що небезпека може підстерігати їх на кожному кроці.
Тому хто, як не Ви є першими помічниками і порадниками.
Щоб не трапилося лиха підчас відпочинку Вам, як батькам потрібно постійно контролювати розваги своїх дітей, володіти інформацією про, те, де, в якій компанії та з якими друзями вони перебувають. Контролюйте дотримання ними режиму дня, учням дозволяється перебувати на вулиці до 22 години.
Слідкуйте за ними під час відпочинку на воді, біля водоймищ, щоб уникнути травм: не можна заходити на глибоке місце, якщо не вміють плавати або плавають погано. Не можна купайся там, де катаються на човнах, водних велосипедах; не можна плавати на надувних матрацах. Голову потрібно захищати від сонячних променів, шкідливе не перегрівання! Найкраще засмагати до 11 години ранку й після 17 години вечора. Міністерством охорони здоров’я рекомендовано купатися коли температура води досягне 18 – 20 °С.
Постійно нагадуйте їм правила вуличного руху, щоб запобігти травмуванню на дорогах. Їзда на велосипедах дітям дозволяється з 14 років, на мопедах, мотоциклах, скутерах, пройшовши навчання та отримавши дозвіл на їх керування. Перебуваючи в містах потрібно бути обережним при переході трамвайних та залізничних колій. Переходити залізничну колію тільки по пішохідних настилах, по надземних або підземних переходах. Не можна переходити залізничну колію, коли наближається потяг. Не можна стояти біля краю платформи на залізничній станції та в метро.
Не меншої уваги потребує електро та газобезпека. Слідкуйте за тим, щоб діти виконували правила користування такими приладами, не допускайте утримання в Ваших домівках зіпсованих побутових приладів.
Особливо небезпечні укуси комарів, мурашок, змій, тому систематичного нагадуйте дітям про правила поводження у лісі, на луках, біля водойм, де скупчення таких видів найбільше.
Слідкуйте за тим, що діти не чіпали бродячих тварин, адже вони можуть переносити різні інфекційні захворювання.
Давно вже відгриміла війна, але її відлуння можна побачити до цих пір, нагадуйте дітям про те, що при знаходженні маловідомих предметів терміново повідомити дорослих або відповідні організації.
Незнайомі предмети, пакети, банки тощо не можна відкривати, нюхати, брати до рук, кидати у вогонь, бо в них можуть бути отруйні речовини.
Діти дуже полюбляють збирати гриби та ягоди, але серед них можуть бути отруйні, тому їх потрібно застерігати від цього.
У разі потреби телефони: «101»—пожежна безпека; «102» — міліція; «103» — швидка допомога; «104»—газова служба.
Щасливого відпочинку Вашим дітям!
Береженого Бог береже!
З повагою адміністрація школи
З кожним роком все більше українських дітей користується Інтернетом у повсякденному житті. Можливість підключитися до Мережі не тільки через ПК, але й за допомогою мобільних телефонів сприяє цій тенденції. Інтернет надає дітям та молоді неймовірні можливості для здійснення відкриттів, спілкування й творчості. Проте оскільки з самого початку Інтернет розвивався без будь-якого контролю, сьогодні він містить величезну кількість інформації, причому далеко не завжди безпечної. У зв'язку із цим виникає проблема забезпечення безпеки дітей. А хто їм може в цьому допомогти, якщо не батьки?
Дуже важливо зрозуміти, в якому вигляді та обсязі необхідний Інтернет дітям у тому чи іншому віці. Тому перш за все визначимо, для яких справ може використовуватись Інтернет дітьми різних вікових категорій, адже різні вікові категорії різняться інтересами, розумінням навколишнього світу та реакцією на різні події. Дитині до 7 років цікаво й необхідно грати, особливо – у розвиваючі та сюжетно-рольові ігри. Яким би іграм не надавала перевагу дитина – віртуальним, чи іграм з батьками та іншими дітьми, - все буде корисно для його розвитку, зрозуміло, якщо дотримувати часових обмежень. Інакше віртуальні ігри можуть швидко стати для дитини сенсом життя, а реального спілкування вона буде уникати. Відводьте на віртуальні ігри півгодини в день, а на ігри з однолітками – 3-4 години. З 7 до 11 років, діти як і раніше люблять грати та прагнуть використовувати Інтернет саме як майданчик для ігор. Але в цьому віці в дітей прокидається т.зв. соціальне «Я». Дітям важливо зайняти значуще місце в житті свого маленького світу: класу, школи, дружити з однолітками. Тут їй буде потрібна реальна допомога та просто увага батьків. Перші невдалі спроби дружби в початковій школі можуть травмувати дитину. В цьому випадку батьки зможуть дати йому практичні поради щодо встановлення контакту з однолітками, разом беручи участь у віртуальному спілкуванні в мережі. Зрозуміло, у всьому необхідно дотримуватись міри, і тоді Інтернет стане дитині помічником у подоланні бар'єрів спілкування, партнером по розвиваючим іграм, учителем у вивченні іноземних мов, джерелом необхідної інформації для уроків і просто – музики, картинок та фотографій, мультфільмів і позитивних емоцій. Дитина в 11-14 років – це підліток. І найголовнішою, провідною його діяльністю є спілкування з однолітками. Тут Інтернет може стати просто незамінним помічником. Але, знов таки, все добре в міру! Інтерактивне спілкування потрібно обов'язково поєднувати з реальним. Після 11 років у підлітків починає активно пробуджуватись інтерес до питань дорослого життя, психології статей та всього, що з цим пов'язане. Важливо, щоб відповіді на свої питання підліток знаходив в першу чергу у батьків, а не на сумнівних сайтах. Крім того, у цьому віці в дітей з'являються кумири: співаки, спортсмени та артисти, про яких їм хочеться довідатися все. В цьому випадку Інтернет – кращий помічник та інформатор. Але батькам потрібно бути пильними, адже зірок часто супроводжує скандальна інформація. Дитина старше 14 років – уже досить доросла людина, яка вважає, що сама краще знає, як їй потрібно поводитися, яку музику слухати, що читати, з ким спілкуватися. Цікавтеся всім тим, чим цікавиться ваша дитина, намагайтеся розібратися в колі його інтересів і спілкуйтеся з ним про них, навіть якщо це «не Ваша тема». Починаючи з цього віку з дитиною можна говорити і про вибір майбутньої професії. А в Інтернеті можна знайти безліч інформації, що допоможе дитині визначитися, а Вам – контролювати та, якщо буде потреба, коректувати вибір дитини, знаходячи більш повну інформацію про переваги й про недоліки різних професій.
З всього вище сказаного можна зробити висновок, що дозоване перебування дитини в Інтернеті є корисним, але ж вже згадувалося, що крім «світлої», корисної сторони цього надбання людства в Всесвітні павутині присутня і «темна» сторона – шкідливий контент, який для необережних та недосвідчених користувачів може бути небезпечним. Це небезпеки духовного,психологічного, матеріального плану. Подекуди ці небезпеки можуть трансформуватися в реальні фізичні загрози для здоров’я та життя вашої дитини. Які ж ризики можуть зустрітися дитині під час її перебування в мережі?
Всі ризики можна поділити на класи:
«Дорослий» контент: еротика, азартні ігри, реклама тютюну та алкоголю.
Незаконний контент: порнографія.
Он-лайн насильство: заклики до асоціальної поведінки, жорстокості, насильства, суїцидальної поведінки, сексуальної експлуатації тощо.
Розголошення приватної інформації, яка може бути використана проти дітей та їхніх родин.
Контент, що може задати фінансових збитків - короткі номери й платні сервіси, що тарифікуються окремо, різного роду лотереї, тощо Інтернет-залежність.
Загрози Інтернету зводяться до мінімуму в тих родинах, де складаються довірливі відносини між дітьми і батьками. Тому намагайтесь обговорювати з дітьми всі проблеми, що виникають в її житті. Дитина повинна знати, що головні експерти у всіх життєвих ситуаціях – його мама й тато, а не сумнівні сайти. Не повинно бути таких тем, які дитина боялася б обговорювати з батьками, і питань, які дитина посоромилася б задавати. Ніколи не відмовляйтесь від пояснень і не лайте дитину, якщо вона звернувся до Вас з питанням на «слизьку» тему. Дитина повинна знати, що у Вас вона може отримати всі необхідні роз'яснення. Регулярно розмовляйте з дитиною про те, які сайти вона відвідала та про що цікаве там довідався. Не забувайте самі розповідати та показувати, що корисного Ви знайшли в Інтернеті, чи якщо навиками роботи в мережі не володієте – в інших джерелах інформації.
Виконання наступних пунктів допоможе захистити вашу дитину під час перебування її в мережі:
1. Виконання трьох основних правил
Якщо ви працюєте з комп’ютером, власним прикладом заохотьте дитину виконувати три загальних правила, якщо не працюєте – дізнайтеся про кожен з перерахованих пунктів докладніше і поясніть дитині необхідність дотримання цих трьох правил:
a) Приділяйте увагу захисту устаткування та інформації:
· Регулярно обновляйте операційну систему.
· Використовуйте антивірусну програму.
· Застосовуйте брандмауер.
· Створюйте резервні копії важливих файлів.
· Будьте обережні при завантаженні нових файлів.
b) Захистіть себе в он-лайні
· З обережністю розголошуйте особисту інформацію.
· Думайте про те, з ким про що розмовляєте.
· Пам'ятайте, що в Інтернеті не вся інформація надійна та не всі користувачі відверті.
c) Дотримуйтеся правового поля
· Законів потрібно дотримуватися навіть в Інтернеті.
· Дотримуйтеся загальноприйнятих норм спілкування
· При роботі в Інтернеті не забувайте піклуватися про інших так само, як про себе
2. Створіть безпечну зону та контролюйте дотримання дитиною меж цієї зони Постарайтеся разом з дитиною, знайти корисні, цікаві й безпечні сайти, які вона переважно буде відвідувати надалі. Періодично відвідуйте їх разом. З таких сайтів сформуйте список дозволених сайтів в програмному забезпеченні системи мережної безпеки вашої системи, наприклад - для цього можна застосувати налаштування параметрів оглядача (не забудьте при цьому програмно заборонити доступ до налаштувань з сторони інших користувачів). В цьому випадку якщо дитині необхідно зайти на новий сайт, їй прийдеться попросити вашої допомоги на додавання його адреси в перелік дозволених сайтів, отже ви матимете змогу оцінити безпечність сайту до того, як він стане вільно доступним дитині. Крім того корисно встановити програму – фільтр. За допомогою програм фільтрації можна встановити обмеження веб-сайтів на основі змісту. Це означає, що встановивши й настроївши таку програму, Ви можете заблокувати для дитини доступ до сайтів, які містять матеріали, визначені як небезпечні (порнографія, насильство, суїцид тощо). За допомогою технології фільтрів і блокування можна також обмежити перелік співрозмовників, з якими діти спілкуються через Інтернет.
ПАМЯТАЙТЕ! Програмне забезпечення блокування та фільтрації допоможе вам уникнути багатьох неприємностей, але не всіх, тому прищеплення дітям культури перебування в мережі та постійний батьківський контроль залишається основним методом забезпечення безпеки дітей в Інтернеті. Для цього:
- Зробіть Інтернет новим засобом сімейного спілкування. Вигадайте цікаве для Вас і Вашої дитини хобі, наприклад – знаходьте в Інтернеті веселі картинки, на якусь тему, або – створіть спільний он-лайн фотоальбом, а фотознімки для нього робіть мобільним телефоном. Під час спільного відвідування Інтернету ви ненав'язливо можете розповідати дитині про культуру поведінки в Мережі, звертати увагу на приховані погрози, аналізувати реакцію дитини на негативну інформацію тощо.
- Частіше обговорюйте Інтернет, розповідайте та показуйте, що цікавого й корисного ви знайшли в Мережі, запитуйте про це в дитини. Дізнавайтеся більше про корисні можливості Інтернету та поділиться своїми знаннями з дитиною. Разом знаходьте сайти, цікаві для неї і для вас, і відвідуйте їх разом.
- Як привчити дитини коректній поведінці в Інтернеті? Як і в звичайному житті, головним правилом кожної людини повинне бути: «Поводься з іншими так, як хочеш, щоб поводились з тобою». Постарайтеся донести це правило до своєї дитини на доступних для її віку прикладах, розповідайте, що людині, яку скривдили в Інтернеті, так само боляче, як якби це відбулося при особистій зустрічі.
- Діти люблять спілкуватися в інтернеті. На форумах, в інтерактивних чатах, соціальних мережах, блогах і програмах миттєвих повідомлень (ICQ, QIP та ін.) дитина завжди може знайти співрозмовників на будь-яку тему. Проте перш ніж дозволити дитині вільно спілкуватися, їй потрібно розповісти про пов'язані з цим ризики та пояснити правила спілкування з іншими користувачами. Адже під час спілкування, діти можуть піддаватися ризику залякування, зловмисних повідомлень, публікації фотографій та особистої інформації, агресивного маркетингу тощо
- Є таке поняття – особистий простір, а ще прислів'я: «Мій будинок - моя фортеця». Розповідайте дитині на зрозумілих прикладах про те, що таке її особистий простір: кімната, родина, найближчі друзі, захоплення тощо. Пояснюйте, що як і в реальному житті дитина не пустить в свою кімнату грати чужих, незнайомих людей, та не стане розповідати про себе стороннім дорослим, так і в Інтернеті варто оберігати свій особистий простір. Попросіть ніколи не розповідати стороннім про себе, свою родину, свій вік, адресу, обстановку в квартирі, графік роботи та професію батьків тощо
- Поясніть дитині, що в онлайн-спілкуванні їй обов'язково потрібно використовувати віртуальне ім'я (псевдонім, нік). Це ім'я може підкреслювати захоплення дитини, але по ньому ніхто не повинен здогадатися про її вік, адресу, соціальний статус тощо. А для електронної пошти або реєстрації, наприклад, на форумі необхідно використовувати простий для запам'ятовування, проте такий, що не асоціюється з дитиною пароль. Розкажіть, що пароль повинен обов'язково бути секретним, і його не слід називати навіть найближчим друзям. Щоб пояснити необхідність використання віртуальних імен та паролів, хлопчакам можна розповісти історії про шляхетних лицарів, що приховували свої імена та секретних агентів.
- Намагайтесь контролювати час та місце відвідування Інтернету вашою дитиною. Встановіть комп'ютер у загальної, для всієї родини, кімнаті, щоб ви могли ненав'язливо контролювати дитину під час її відвідування Інтернету. Складіть сімейну угоду, що обмежує кожному члену родини час і строк користування Інтернетом. Неухильно самі дотримуйте цієї угоди!
- За допомогою функції журналу переглянутих сторінок в оглядачі Інтернету можна перевіряти, на які сайти заходила дитина останнім часом. Але пам’ятайте, записи журналу переглянутих сторінок легко видалити!
- Якщо Ваша дитина все-таки потрапила на «дорослий» сайт, не лайте її. Пам’ятайте, що інформація та життєві ситуації бувають приємні й корисні, а не хороші й погані, як ми звикли думати. Якщо інформація негативна, ми повинні зрозуміти, чому корисному вона може нас навчити – бути акуратними, уважними, відповідальними, довіряти, але перевіряти, поважати себе й т.д. Обов'язково навчить Вашу дитину поважати себе. Розповідайте, що поважаюча себе людина не буде дивитися всілякі дурниці.
- Здійснювати батьківський контроль поведінки дитини в інтернеті можна за допомогою різноманітного програмного забезпечення, зокрема – засобів батьківського контролю, Windows Vista або за допомогою програми Kaspersky Internet Security. За допомогою такого програмного забезпечення, Ви зможете фільтрувати шкідливий вміст, з'ясувати, які сайти насправді відвідує ваша дитина та що вона там робить, встановити часові рамки використання комп'ютера в цілому й інтернету зокрема, блокувати деякі небажані дії з боку Вашої дитини тощо. (Докладніше познайомитися із принципом дії та можливості батьківського контролю Windows Vista і Kaspersky Internet Security, Ви можете відвідавши сайт http://www.onlandia.org.ua.)
- Аналізуйте рахунки за мобільний телефон вашої дитини. Дивіться, як змінюється її поведінка – скільки часу вона проводить в мобільному інтернеті, коли вона ним користується – ранком, увечері, вночі. Це дозволить Вам задавати йому правильні питання та зрозуміти його інтереси.
таращанська районна Рада КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Ріжківський НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИЙ КОМПЛЕКС
«ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І – ІІ СТУПЕНІВ – ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД»
| вул. Шкільна,12, с. Ріжки, Таращанський р-н, Київська обл., 09512, тел. 04566 36-3-24, е-mail: [email protected]
НАКАЗ
______________ с. Ріжки №_______
Про організаційні заходи щодо прийому дітей до 1-го класу
Відповідно до Законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року, Порядку ведення обліку дітей шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684, на виконання розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 29.12.2017 № 651 “Про організацію роботи щодо обліку дітей шкільного віку та учнів у Київській області”, наказу департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 05.04.2018 року № 99 “Про організаційні заходи щодо прийому дітей до 1-х класів закладів загальної середньої освіти Київської області у 2018 році”, наказу відділу освіти і науки Таращанської РДА від 06.04.2018 року № 85 « Про організаційні заходи щодо прийому дітей до 1-х класів закладів загальної середньої освіти Таращанського району у 2018 році» та з метою забезпечення доступності здобуття загальної середньої освіти та організованого прийому дітей до 1-го класу Ріжківського НВК «ЗОШ І-ІІ ст.-ДНЗ»
|
НАКАЗУЮ:
1. Забезпечити виконання організаційних заходів щодо прийому дітей до 1-го класу Ріжківського НВК «ЗОШ І-ІІ ст. - ДНЗ у 2018 році, визначених Дорожньою картою, затвердженою наказом відділу освіти і науки Таращанської РДА від 06.04.2018 р. № 85.
2. Провести роз’яснювальну роботу серед батьківської та педагогічної громадськості щодо особливостей прийому дітей до 1-го класу у 2018 році.
3. Покласти персональну відповідальність за організацію прийому та зарахування учнів до 1 класу на керівника закладу загальної середньої освіти.
4. Заборонити проведення конкурсного приймання дітей до 1-го класу.
5. Завучу НВК Шмегельській Т.М. оприлюднити цей наказ на сайті закладу загальної середньої освіти.
6. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.
Директор НВК Л.М.Андрійченко
З наказом ознайомлена: Т.М.Шмегельська
ЗАПОВІДІ БАТЬКІВСТВА
Одвічне питання турбує не одне покоління батьків: як виховувати дитину? Що робити, аби вона виросла доброю людиною, розкрившись усіма своїми здібностями, аби змогла віддати людям те, з чим прийшла у світ?
Чимало вчених у різний час обгрунтували своє бачення батьківської педагогіки. Світова психолого-педагогічна думка виробила ряд цінних настанов, які з урахуванням сучасного практичного досвіду лягли в освіту прийнятих у Міжнародний рік дитини десяти правил поведінки батьків, своєрідного кодексу любові, що його мають дотримуватися ті, кому Богом призначено плекати найдорожчий скарб – їхніх дітей.
1. Люби свою дитину!
Радій її присутності біля тебе, приймай її такою, якою вона є, бо то твій паросток, твоє творіння. Не ображай і не принижуй її, не розхитуй її віри в себе, не завдавай болю
2. Оберігай своє дитя!
Захищай дитину від фізичних та душевних небезпек, навіть, якщо доведеться жертвувати власними інтересами й ризикувати своїм життям. Не зважай ні на що, коли йдеться про твоє дитя, про твою дитину квітку, яку можуть знівечити.
3. Будь добрим прикладом для своєї дитини!
Прищеплюй до духовних вартостей свого народу і сам живи, дотримуючись його традицій. Стався до дитини з великою відповідальністю, їй потрібне таке домашнє вогнище, де сім'я дружна, де шанують і люблять людей похилого віку, де підтримують тісні та щирі зв'язки з усім родом та друзями. Вона має жити у такій родині, де панує чесність, справедливість, скромність, гармонія у всьому.
4. Грай зі своєю дитиною!
Віддай дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Менше зважай на свої власні інтереси, бо інтереси дитини – водночас і твої. Багато розмовляй з нею, не відвертайся, коли вона щось говорить: може саме в ту мить дитина звіряється тобі найбільшими таємницями свого життя. Грай з нею так, як їй подобається, приймай серйозно її гру, світ її уяви.
5. Працюй зі своєю дитиною!
Допомагай дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучуй до праці з людьми і для людей. На дозвіллі, під час канікул, не бідкайся, що вона втомиться від роботи, бо для неї праця з дорослими – то погляд у майбутнє.
6. Дозволь дитині набувати життєвого досвіду, нехай навіть не безболісного, але самостійного!
Дитина визнає лише такі враження, які пережила самостійно, а твій власний життєвий досвід (хоч як тобі прикро) часто-густо не важить для неї нічого. Тож дай їй змогу самій "збирати свою скриню", навіть якщо тут існує певний ризик. Надмірна опіка й тепличні умови життя можуть викликати соціального інваліда.
7. Покажи дитині можливості і межі людської волі!
Розкрий перед дитиною чудові можливості розвитку й самоутвердження людської особистості відповідно до її особливостей та обдарованості. Водночас показуй на прикладах, що кожен має визнавати норми співжиття і дотримуватися їх у родині, в колективі, у суспільстві.
8. Привчай дитину бути слухняною!
Стеж за поведінкою дитини і спрямовуй її так, щоб учинене нею не завдавало шкоди ані її самій, ані будь-кому. Не обминай моментів, коли вона не гарно поводиться у твоїй присутності, зауваж і поясни, чому треба чинити саме так, а не інакше, для неї це буде наукою. Винагороджуй за додержання установлених правил, однак у разі нагальної потреби наполягай на шануванні їх за допомогою розумного покарання.
9. Чекай від дитини лише таких думок та оцінок, на які вона здатна на даному етапі свого розвитку і які може підказати її власний досвід!
Мине багато часу, доки дитина навчиться орієнтуватись у складному світі, що оточує її. Допомагай її, скільки зможеш, і вимагай від неї власної думки чи самостійного висновку тільки з урахуванням реалій її вікового розвитку і вже набутого досвіду.
10. Давай дитині змогу набувати такі враження, які полишатимуть вартісні спогади!
Дитина, як і дорослий, "живиться" різними враженнями, які знайомлять її з довкіллям і життям інших людей. Дбай про те, щоб вона бачила, чула, відчувала, якомога більше цікавого для себе, щоб збагачувалася корисними знаннями і добрими почуттями.
Принципи і стратегія
сучасного сімейного виховання
(За кн.: Алексссико Т. Ф. Педагогічні проблеми молодої сім'ї: Навч. посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 116 с. - С. 15-21.)
Як свідчать численні опитування, сучасні молоді батьки не мають єдиної стратегії виховання дітей у сім'ї. Одна з причин полягає в тому, що, особливо в останнє десятиліття, змінились як самі умови життя, гак і цінності та пріоритети сімейного виховання.
Втрата традиційних орієнтирів та ідеалів старших поколінь, певна невизначеність значної частини молоді в особистій стратегії поведінки та загальна розгубленість в умовах перебудови суспільства па перший план поставили проблеми виживання та існування. Проте в останні роки більш чіткого оформлення набуває тенденція до вироблення такої стратегії.
Орієнтація суспільства на розвиток ринкових відносин у сфері виробництва, комп'ютеризацію засобів виробництва та більшу відкритість для інтеграції в нашу культуру інших культур на перше місце висувають бажання батьків бачити свою дитину в подальшому комерсантом або програмістом, і відповідно до цих прагнень батьки стурбовані тим, щоб виховувати в дітей прагматичність, раціональність, волю до успіху. Своєю поведінкою в суспільстві вони подають дітям приклади агресивності і вважають її в сучасних умовах життя надзвичайно важливою якістю. («Таке життя: якщо ти не встигнеш щось ухопити, це зроблять інші»). У той же час такі особпетісні якості, як доброта, вміння співчувати і допомагати іншим в ієрархії сучасної системи батьківських цінностей виховання дитини займають значно нижчі місця.
Характерною особливістю сучасного сімейного виховання є також суттєве обмеження можливостей соціального оточення дитини: молоді батьки намагаються усунути вплив на дитину бабусь та дідусів: спілкування з ровесниками обмежене в основному часом перебування в дошкільному закладі; спілкування з іншими людьми (сусідами, малознайомими або незнайомими) вважають небажаним. Діти рідко відвідують театри, виставки, разом з батьками ходять на прогулянки та екскурсії. Таким чином, спосіб засвоєння світу для дитини перетворюється із безпосереднього в опосередкований.
Сучасні молоді батьки прагнуть до того, щоб їхня дитина якомога раніше почала займатися музикою або танцями, вивчати іноземні мови та гратися на комп'ютері. В останні десятиліття, особливо у 80-90-і роки, виник синдром "зрощування дітей у заданих умовах". Зміст дитячого життя планується тільки батьками: вони самі вирішують, що дитині цікаво, а що ні, чим вона повинна займатись і чого навчатися. З боку дорослих повсякчас відбувається тиск, суть якого виявляється або у вимогах обов'язкового успіху, або в чеканні на нього.
Дорослі не сприймають такі природні характеристики дитячої поведінки, як єдність зовнішнього і внутрішнього світу, існування дошкільника в особистій дійсності, необхідність невідкладної реалізації його власних ідей і потреб, його особисті уявлення про цінності і почуття. Така позиція батьків породжує численні педагогічні проблеми.
Американський учений Н. Постман у своїй надзвичайно популярній книзі "Зникнення дитинства" (1987) стверджує, що дорослі стосовно дітей діють як колонізатори. Своїм зневажанням або дестабілізацією, руйнацією світу гри дитини, внутрішньої логіки і цілісного способу засвоєння навколишнього середовища вони руйнують дитинство. Комерція, ідеологія і бездумність - такі детермінанти поведінки дорослих.
Дитинство, на думку Н. Постмана, цс не стільки біологічна, скільки культурна фаза розвитку людської індивідуальності. Саме на цьому ще в 70-і роки XX ст. акцентував увагу психолог О. Запорожець, який наголошував, що дитинство дає дитині можливість ще до досягнення зрілості залучатися до скарбниць духовної і матеріальної культури, яка створена суспільством, надбати специфічні для людини здібності і моральні якості особистості, і, піднявшись таким чином "на плечі" попередніх поколінь, рухатися далі в своєму розвиткові.
Сучасні діти мають власну субкультуру в сфері вільного часу, одягу, їжі. У той же час у результаті економічних і демографічних факторів, що виявились у мінімумі вільного місця для гри иа вулицях, відриві від природи, інтенсифікації вуличного руху, зайнятості батьків, їх розлучень та інших проявах, діти втратили стабільність емоційного базису.
Таким чином, життєва біографія сучасних дітей значною мірою відірвана від дорослих, розподілена в часі і обмежена в просторі. "Інсценоване" дитинство, як структуроваиа заданість дорослими життя дітей, обмежує їх можливості на самовизначення і саморегуляцію.
Надзвичайно актуальною для сучасних дітей є проблема природовідповідності виховання. Батьки повинні бути зорієнтовані на реальність, сприймати свою дитину такою, як вона є, і допомагати їй рости і розвиватися, створюючи необхідні для цього умови, серед яких особливе місце займає загальний позитивний фон сім'ї та індивідуальних контактів.
У зв'язку з цим постає питання: чому батьки не в змозі вирішити всі конфлікти з дітьми за допомогою спокійних бесід, роз'яснень і лагідної посмішки? Спеціалісти з тій тань дитячої психології (Д. Добсон та ін.) знаходять відповідь на поставлене запитання в системі цінностей дитини, де значне місце відводиться силі і рішучості у поєднанні з любов'ю. Саме цим, на їхню думку, можна пояснити популярність у дитячому фольклорі міфічних суперменів, чудо-капітанів, ніндзя-черепашок та інших героїв, яких породила індустрія розваг. Ось чому від дітей нерідко можна почути фразу типу: "А мій батько поб'є твого батька!" або "Мій батько як дасть тобі!"...
Особливо в періоди "вікових криз" - три-шестирічному віці, якщо не упереджувати поведінку дитини і не виявляти тактовності у спілкуванні з нею, можна спровокувати з її боку підвищену схильність до непокори, до вияву своєї волі. Пробудження усвідомлення значущості свого "Я"для оточуючого світу та особливості природного темпераменту часто стають причиною численних непорозумінь між батьками і дітьми і в деяких життєвих ситуаціях можуть трактуватись як виклик з боку дитини авторитетові батьків. Тут, на думку Д. Добсона, присутній важливий парадокс дитячої свідомості: діти хочуть підкорятися своїм батькам, але їм необхідно, щоб батьки заслужили це право: командувати ними. Воно досягається щоденною атмосферою любові і вимогливості, а також дотриманням непорушності певних меж, які гарантують захищеність дитини і силу батьківського авторитету та прав кожного з них.
Процес виховання не може бути стихійним. Чітке усвідомлення батьками того, що вони хочуть і чого не хочуть допоможе сформулювати їм свою позицію як вихователів і намітити стратегію виховання.
Ось її головні принципи:
- Дитина повинна знати, чого хочуть від неї батьки, що в її поведінці їх задовольняє, а що ні. Претензії батьків слід аргументувати цими вимогами.
- Не можна карати дитину за те, чого вона не знала. Відповідальність дітей за вчинки має базуватися на їх розумінні скоєного.
- Перш ніж чогось вимагати від дитини, треба впевнитися, що вона на це здатна.
- Не можна карати дитину за поведінку, в якій немає злісної непокори. Треба відрізняти дитячу безпорадність і злісну непокору. (Безпорадність базується на забудькуватості, виникає в результаті помилок і випадковостей. Злісна непокора є обдуманим актом, відмовою визнавати батьківську владу. Виявляється тільки тоді, коли дитина знає, чого хочуть від неї батьки, і робить дещо протилежне.)
- Щоразу після владнання конфлікту дитину необхідно пригорнути і приголубити, показати їй свою любов.
- У стосунках з дітьми потрібно керуватися любов'ю.
- Не принижувати гідність дитини фізичними покараннями. Вони порушують її права як члена сім'ї і суспільства і свідчать про безсилля батьків як вихователів.
Дотримання цих принципів сімейного виховання дітей дошкільного віку допомагає створити атмосферу емоційної захищеності дитини, привчити її поважати інших, зрозуміти батькам емоційні і фізичні особливості різних періодів дитинства і добирати засоби виховання до індивідуальних потреб дівчаток і хлопчиків.
Відповідно до періодизації розвитку дитини в онтогенезі існує певна стратегія її виховання. Так, стратегія виховання дитини від народження до 7 місяців полягає в тому, щоб її любили, голубили, лагідно з нею розмовляли, своєчасно годували, тримали в чистоті, теплі і дотримувалися всіх необхідних санітарно-гігієнічних вимог та оберігали від різних небезпек.
Не можна бити дитину, кричати на неї, порушувати її режим, створювати навколо неї метушню, без потреби довго тримати на руках - надалі це може призвести до маніпуляцій з боку дитини.
Від 8 до 14 місяців стратегія виховання ґрунтується на переключенні уваги дитини з одного предмета на інший. Тим самим майже безконфліктно вирішуються всі проблеми взаємостосунків. Діти розуміють слова "ні", "не можна", "шкода" і сприймають батьківські вимоги. Чутливі на грубість, окрики, вони потребують ніжності й обережності у спілкуванні.
Від 15 місяців до 2 років - початок першої "вікової кризи". Особливістю поведінки дитини цього віку є підвищена мобільність, тобто непосидючість та прояви негативізму - заперечення того, що їй пропонують.
Надзвичайно важливо, щоб саме у цьому віці у вихованні дитини були активними батьки (чоловіки) - дітки відчувають велику потребу в татках. Необхідно, щоб вони відчували вимогливість батьків до їхньої поведінки і послідовність цих вимог.
Не можна карати дитину за поведінку, яка природно випливає з її потреби пізнання і розвитку. Найкраще створити в сім'ї такі умови, які забезпечують безпеку (здоров'я), тобто закрити розетки, прибрати гострі предмети, скло, привчати до того, що не можна самому вмикати телевізор, газову чи електроплиту, лізти до пральної машини чи гарячих предметів тощо. Забороняючи, необхідно пояснювати чому.
Від 2 до 3 років зростає мобільність дитини, цікавість і її намагання все відчути на дотик. У зв'язку з цим характерною для її поведінки є схильність до того, щоб ламати, розкидати, перекидати, гризти речі, забиратися в середину чогось тощо, дратувати своєю поведінкою дорослих. Тому батькам особливу увагу треба приділяти безпеці дитини і значною мірою бути терплячими до її намагань пізнати навколишній світ. Гарним помічником батькам у таких ситуаціях може бути почуття гумору і, зважаючи на вік дитини, постійне розуміння того, що саме батьки є для неї взірцем поведінки.
Особливо у цьому віці дитини є підстави говорити про "здорове" батьківство.
Формула здорового батьківства виводиться з двох основних компонентів: з любові і вимогливості, які приводять в дію цілу систему стимулів і стримувань дитячої поведінки. Зосередження тільки на любові за рахунок вимогливості може призвести до неповаги до влади батьків, їхнього авторитету і, навпаки, авторитарна, гнітюча атмосфера в сім'ї глибоко ображає і дає дитині підстави думати, що її не люблять і вона нікому не потрібна.
Головна виховна стратегія батьків у цей період життя дитини - досягти балансу між милосердям і справедливістю, між ніжністю і вимогливістю, між любов'ю і суворістю.
Одним із методів виховання може бути пропозиція дитині сісти в крісло і обдумати свою поведінку. Це привчає до внутрішнього самоконтролю і внутрішньої самодисципліни. Сам факт обмеження рухливості дитини навіть терміном у десять хвилин виявляється дуже ефективним засобом впливу на її поведінку.
У віці від 4 до 6 років у фокусі виховання мають бути не лише вчинки дитини, а й їх мотиви. Батькам необхідно постійно пояснювати своїй дитині, чому саме треба поступати так, а не інакше, допомагати їй побачити причинність різних дій і наслідків. Дитячу діяльність потрібно спрямовувати на доброчинність, турботу про інших і пізнання.
У цьому суть стратегії домашнього виховання дітей дошкільного віку. Проте перед батьками завжди стоїть дилема: як вибрати правильний напрям між альтернативами вседозволеності і стримування, щоб реалізувати свої ідеї відносно виховання дитини? Якою має бути загальна стратегія? Вона повинна виходити з гуманістичних уявлень про дитину дошкільного віку як самоцінну особистість, яка має свою волю, характер і світосприйняття. Досягнення поставленої виховної мети має спиратися на встановлення чітких правил, тобто норм поведінки, прийнятних для сім'ї і суспільства в цілому. Недопустимо приниження гідності дитини, постійне нею невдоволення, яке виявляється в гніві, сльозах, репетуванні та фізичних покараннях.
Отже, в основі виховної діяльності дорослих необхідно керуватися принципами любові і вимогливості, розумної міри відповідальності і самоконтролю для кожного віку, батьківського керування без зайвої окрику, поваги до особистості і достоїнства дитини, реальних вимог і спокійної послідовності при їх виконанні, справедливого використання арсеналу стимулів і покарань. У цьому виявляється педагогічна культура батьків.
Стратегія виховання логічно випливає з педагогічного мислення, яке базується на спеціальних знаннях і вміннях прогнозувати результати виховної діяльності. Однак, як свідчать проведені опитування, молоді батьки відчувають гостру нестачу педагогічних знань, потребують спеціальних консультацій і керівництва в питаннях сімейного виховання з боку спеціалістів-педагогів і психологів.
6 клас – ZOOM та News One
7 клас – ZIK
8 клас – Індиго та УНІАН
9 клас – Рада та UA:Культура
10 клас – UA:Перший
11 клас – М1
На YouTube-каналі МОН в описі під кожним відео вчителі також залишатимуть домашні завдання на закріплення теми, які учні зможуть зробити, щоб краще опанувати матеріал. Завдання даватимуться за найпоширенішими в країні підручниками. Посилання на електронні версії цих підручників також можна буде знайти в описі під відео.
Карантин не привід сумувати.
Це час, який можна провести з дітьми цікаво та змістовно. Як саме? Ми Вам підкажемо:
Настільні ігри. Знайдіть час пограти з дитиною в її улюблену настільну гру. Лото, карти, пазли, шашки, гра «Хто я», «Крокодил» – цікаві для дітей будь-якого віку.
Заняття творчістю. В Інтернеті можна знайти майстер-класи з хенд-мейду: аплікації, вишивки, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила і т. д.
Навчання. Не забувайте, що це карантин, а не канікули. Діти відстають від шкільної програми, а потім їм доведеться наздоганяти її. Тому не варто забувати про підручники та зошити.
Читання книг. Домовтеся з дитиною, що за час карантину вона прочитає книгу, яку сама вибере.
Фільми та мультфільми для сімейного перегляду:
- «Павутиння Шарлоти»
- «Дівчинка та лисеня»
- «Кролик Петрик. Втеча до міста»
- «Пухнасті бешкетники»
- «Секрети домашніх тварин»
- «Фердинанд»
- «Подорож хорошого пса»
- «Бригада М»
- «Пригоди Паддінгтона»
- «Собаче життя»
- «Історія дельфіна»
- «Поліанна»
- «Маленька міс Щастя»
- «Ми купили зоопарк»
І велике прохання; менше дорослих розмов при дітях, їм не потрібна інформація про те, скільки людей померло в світі від коронавірусу і що сказала сусідка… Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі. Справитися з нею допоможе елементарна інформаційна гігієна. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменште кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.
Кожного дня «займайтеся радістю». Мінімум пів години згадуйте або вигадуйте те, що викликає у Вас відчуття радості. Це потрібно, щоб створити внутрішній фон, який допомагає витримувати напругу. Радість - це те, що зараз можна спробувати протиставити тривозі. Як би не було складно, важливо не втрачати відчуття смаку життя. Це буде нашим «імунітетом». Міцного здоров’я Вам та Вашим рідним.
Цього навчального року школярі не повернуться до шкіл
Українські школярі цього навчального року вже не повернуться до звичного навчання у школах. Навчання триватиме до кінця травня у дистанційній формі.
Про це під час проведення онлайн конференції повідомила в.о. міністра освіти і науки Любомира Мандзій.
За її словами, навчальний рік не завершиться лише для випускників 11 класів, які мають скласти тести зовнішнього незалежного оцінювання.
«Навчальний процес для учнів усіх класів, крім 11-го закінчується відповідно до прийнятої структури навчального року, яка ухвалюється педагогічною радою школи. Тому, шановні освітяни, ми працюємо з використанням дистанційних технологій з учнями до закінчення травня», - сказала Мандзій.
Вона нагадала, що враховуючи принцип академічної автономії, педагогічні ради шкіл мають самостійно визначити принципи освітнього процесу і дати завершення навчального року.
Також вона наголосила, що виходячи з тенденцій, для організації освітнього процесу в школах епідеміологічна ситуація має бути принципово іншою.
Окрім того, в.о. міністра освіти і науки подякувала учителям і батькам за організацію і включення у процес дистанційного навчання школярів.
У СІМЕЙНОМУ КОЛІ
Десять заповідей батькам
1.Не навчайте того, у чому не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета — виростити її для життя серед людей.
3. Довіряйте вашій дитині, розтлумачуйте те, що вона робить краще, а що — гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись у своїх силах поступово, і з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам’ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов’язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху самі вчаться розпоряджатися собою.
8. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», замініть цю форму вимоги іншою: «Роби тому, що не зробити цього не можна, це принесе користь». Дитина має звикнути діяти не на догоду батьківському розпорядженню, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам швидше оволодіти азами батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».
Ми виховуємо своїх дітей на прикладі свого життя, системи власних цінностей, виховуємо своєю присутністю і відсутністю, виразом обличчя, звичним тоном спілкування з людьми, обстановкою в квартирі, ставленням до праці та дозвілля.
Десять правил Л. Джонсона
Президент США Ліндон Джонсон мав репутацію великого умовляльника, оскільки, як ніхто інший у сучасній історії, умів переконувати. Він міг майстерно доводити справу до узгодження позицій окремих парламентських фракцій і тим самим прискорювати прийняття законів.
Чому президентові вдавалося так успішно улагоджувати міжособистісні стосунки? Виявляється, саме тому, що він над цим постійно працював. Задовго до того, як стати наступником Кеннеді, Джонсон розробив та старанно виконував десять принципів, які забезпечували успішну взаємодію з людьми.
Ознайомимося з ними, а ще краще, запам’ятаємо деякі його поради.
1. Учіться запам’ятовувати імена. Недбалість у цьому питанні може означати недостатній інтерес до справ інших.
2. Намагайтеся не додавати напруженості в середовище людей. Нехай вони відчувають себе у вашій присутності так затишно, ніби вбрані у свій улюблений одяг.
3. Намагайтеся поводити себе так, щоб ніщо не могло порушити вашої душевної рівноваги.
4. Не робіть вигляд, що ви знаєте все наперед.
5. Будьте цікавими для людей, щоб їхня дружба з вами щось їм обіцяла.
6. Не допускайте розв’язності у своїй поведінці.
7. Розвивайте в собі доброзичливість до людей, доки не почнете виявляти свої симпатії цілком щиро.
8. Щиро намагайтеся вирішити всі непорозуміння — як давні, так і ті, котрі щойно виникли. Намагайтеся не висувати претензій до людей.
9. Ніколи не забувайте привітати людину з успіхом чи висловити співчуття в тяжку хвилину.
10. Передайте людям свою духовну силу, і вони віддячать вам щирою прихильністю.
ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
Шановні батьки! Пам’ятайте, що Ваша сім’я — найперша і найважливіша ланка виховання, оскільки саме в ній закладається духовне ядро особистості, основи її моралі, народжуються і поглиблюються любов до батьків, сім’ї, роду, народу, до усього живого, повага до рідної мови, історії, культури. Взірцем гуманних якостей маєте бути насамперед Ви самі, характер взаємин у Вашій сім’ї. Отож:
• Шануйте одне одного, будьте чуйними, уникайте сварок і образ.
• Показуйте дітям приклад доброзичливого ставлення до інших членів сім’ї, сусідів, співробітників, а також до незнайомих людей, що потребують допомоги. Пам’ятайте:діти копіюють дії дорослих і насамперед батьків!
• Стежте, щоб Ваші слова не розходилися з Вашими справами. Молодший підліток дуже спостережливий і допитливий, і навіть невеличка фальшива нотка у сімейному оркестрі може спровокувати недовіру Вашої дитини.
Батькові слід узгоджувати свої дії стосовно дитини з діями її матері, матері — із діями батька. Згадаймо народну мудрість: «Якщо батько каже «так», а мати — «сяк» — росте дитина, як будяк!»
• Будьте моральним зразком для своєї дитини. Ваші син або дочка — уже підлітки, і їм властиве критичне ставлення до Ваших якостей. Тому — не тупцюйте на місці, «зростайте» разом із Вашими дітьми, щоб вони відчували гордість за батьків, бажання бути схожими на Вас.
Успіх виховання залежить від мудрого поєднання любові до дитини з вимогливістю до неї.
• Шануйте дитину, її гідність і почуття. Вмійте поставити себе на її місце, цікавтеся її успіхами і невдачами. Пам’ятайте: тільки повагою до юної особистості можемо навчити її шанувати інших.
• Вправляйтесь із своїми дітьми в гуманних учинках. Організовуйте їхнє життя так, щоб вони на ділі могли піклуватися про тих, хто цього потребує (молодший брат або сестра, старенькі бабуся або дідусь, хворі в сім’ї) і допомагати старшим (правильний розподіл домашніх обов’язків), щоб вони були готові допомогти своїм друзям, щоб завжди були чемними.
• Пам’ятайте, що, виховуючи дітей, Ви виконуєте не тільки батьківський, але і громадянський обов’язок!
1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якій Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
2. Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.
9. Не пропустіть симптоми інтернет-залежності. Замисліться над тим, чи не позначається використання Інтернету на успішності дитини, її здоров’ї, стосунках із членами сім’ї та друзями. Визначте, скільки часу вона проводить в онлайні.
10. Не бійтеся звертатися по допомогу. Якщо в дитини проявляються ознаки інтернет-залежності,
зверніться до фахівців за консультацією. Маніакальне використання Інтернету може бути симптомом інших проблем, зокрема депресії, озлобленості, низької самооцінки.
11. Проаналізуйте власні звички. Чи немає у вас проблеми з контролем перебування в Інтернеті? Пам’ятайте, що для дитини ви є основним прикладом у житті.
12. Встановіть баланс. Заохочуйте та підтримуйте бажання дитини займатися іншими справами, особливо спортивними іграми.
13. Допомагайте дітям спілкуватися з іншими в реальному житті. Якщо дитина сором’язлива, віддайте її на заняття з набуття навичок спілкування. Заохочуйте дитину до справ, які сприяють її спілкуванню з іншими дітьми.
14. Слідкуйте за тим, що роблять діти в Інтернеті. Використовуйте програми, які здійснюють моніторинг та обмежують використання Інтернету, зокрема засоби батьківського контролю.
15. Пропонуйте альтернативи. Якщо вам здається, що дитину цікавлять лише он-лайнові відеоігри, спробуйте призвичаїти її до онлайнових «замінювачів» улюблених ігор. Наприклад, якщо дитині подобаються рольові ігри у стилі фентезі, заохочуйте читати її книжки з фентезі.
Український фонд «Благополуччя дітей» та Офіс Ради Європи в Україні за підтримки Міністерства освіти і науки України запрошують освітян і батьків сміливо подивитися в очі проблемі сексуального насильства над дітьми і навчитися їй протидіяти на сторінці віртуальноїШколи безпеки ТЯМ.
Тут є «мемчики» для ненудної розмови з підлітками про безпеку. І відеокурс для освітян, які хочуть впевнено працювати в темі профілактики сексуального насильства. І поради для батьків, як побудувати довіру з підлітками. А ще — довідник про сексуальне насильство, у мережі зокрема, корисні ресурси для самоосвіти батьків, методичні розробки для роботи в закладах освіти та контакти для отримання допомоги.
Звернімося до фактів. В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. Слід розуміти, що сексуальне насильство — це і небажані дотики, і демонстрація оголених частин тіла чи їхніх зображень, і прохання сфотографуватися без одягу тощо. Також треба усвідомити, що в 90% цих випадків агресором є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо). А це значить, що небажання дитини залишатися наодинці з якимось дорослим може мати серйозні причини.
За свіжими вітчизняними дослідженнями, «нереальний» та анонімний Інтернет — ще небезпечніше місце. Так, за 2020 рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай з однією з форм сексуального насильства онлайн. Тож кібергрумінг, секстинг, порнопомста — це для дорослих незрозумілі слова, а для багатьох дітей — небезпечна реальність.
Однак чи не найбільше турбує те, що майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, яка з ними трапилася в мережі. І тільки третина тих, хто поділилися, розповіли не друзям і подругам, а дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим довіреним людям, які направду можуть допомогти.
Тетяна Басюк, виконавча директорка Українського фонду «Благополуччя дітей» акцентує: «Про що факти й цифри говорять нам, усвідомленим дорослим? По-перше, наш обов’язок — зосередитися на запобіганні. По-друге, ми маємо виховувати дітей у культурі безпеки: демонструвати її своїм прикладом, навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до віку. По-третє, діти мають нам довіряти — і в наших силах побудувати ці довірливі взаємини з ними та вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.
Упродовж багатьох років ми не просто закликаємо — ми пропонуємо конкретні інструменти. І цього разу наш арсенал поповнився авторськими ресурсними відео для освітян та креативними нагадайками для підлітків 13–17 років. Тож відвідайте Школу безпеки «ТЯМ» — новий простір для формування культури безпеки, і станьте тямущими дорослими».
Школа безпеки ТЯМ пропонує освітянам в допомогу:
{C}l Рекомендовані Міністерством освіти і науки України методичні матеріали для профілактичної роботи з підлітками 14-18 років.
{C}l Можливість взяти участь в онлайн-семінарі для освітян з презентацією онлайн-курсу за зазначеними вище матеріалами.
{C}l {C}Відеокурс на підтримку освітянам, які працюють чи хочуть розпочати роботу над профілактикою сексуального насильства та формуванням культури безпеки.
{C}l {C}Креативні картки для підлітків із правилами безпечної поведінки, які можна використовувати на заняттях та поширювати в соціальних мережах.
{C}l Інтернет-сторінку Школи безпеки ТЯМ із перерахованими матеріалами кампанії, а також із довідником інформації про сексуальне насильство, порадами для батьків і контактами для отримання допомоги.
{C}l {C}Інформаційно-просвітницькі постери та сувенірну продукцію для розповсюдження в закладах освіти (надішлемо на запит).
Батьки також можуть долучитися до кампанії:
{C}l Відвідати сторінку Школи безпеки ТЯМ та дізнатися більше про ризики сексуального насильства.
{C}l {C}Поговорити з дітьми про правила безпеки, скориставшись допомогою наших котиків.
{C}l {C}Поширювати матеріали Сторінки фонду та Сторінка уважних батьків у своїй спільноті.
Ви батьки? Ви освітяни? Не чекайте, поки це зробить хтось інший. Навчімо дітей захищатися разом!
Кампанія з підвищення обізнаності щодо запобігання сексуальному насильству над дітьми реалізується Українським фондом «Благополуччя дітей» в рамках проекту Ради Європи «Боротьба з насильством щодо дітей в Україні —Фаза II».
Креативні партнерки кампанії — Бюро соціальних комунікацій «До речі».
_________________________________________________________________
Для довідки:
Рада Європи є провідною організацією із захисту прав людини на континенті. Вона налічує 47 держав-членів, включно з усіма державами-членами Європейського Союзу. Усі держави-члени Ради Європи приєдналися до Європейської конвенції з прав людини — договору, спрямованого на захист прав людини, демократії та верховенства права. Європейський суд з прав людини здійснює нагляд за виконанням Конвенції у державах-членах.
З 2012 року Україна є учасницею Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція), яка є найбільш амбітним та всеосяжним міжнародно-правовим інструментом, спрямованим на запобігання насильству та захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, а також притягнення винних осіб до відповідальності та сприяння міжнародній співпраці в цих сферах.
ВБО «Український фонд «Благополуччя дітей» з 2014 року приєднався до Ради Європи в боротьбі з сексуальним насильством над дітьми, зосередившись на системній первинній профілактиці. Відтоді авторськими чи адаптованими методичними та інформаційними розробками наших експерток користуються тисячі освітян і батьків по всій Україні, щоб навчати дітей правилам безпечної поведінки.
